- Країна дітей (Okean Elzy Version) 歌詞 Океан Ельзи Alyona Alyona
- 歌詞
- 專輯列表
- 歌手介紹
- Alyona Alyona Країна дітей (Okean Elzy Version) 歌詞
- Океан Ельзи Alyona Alyona
- Скільки печалей і скільки морок,
і ти вже не можеш ступити крок,
і вже зупиняєш серце, рахуючи втрати.
І так нам бракує добрих вістей
в країні, в якій так багато дітей
знають як варто жити й за що помирати.
Та клітка для птаха така тісна
і легко дається нам кожна весна,
і час обривається вранці відлунням прибою.
По нас залишаються радість і сміх.
Любити – це значить бути для всіх.
Вірити – значить уміти вести за собою.
Знову горять, горять мости і зводяться стіни,
але тримають нам горішні основи
діти, які, які проросли в небо країни,
діти, що стали нам продовженням мови.
Країна, яка не тримає зла.
Країна, яка тут завжди була.
Країна, в яку повертають дощі,
Про яку так легко писати вірші.
Країна – більше за будь-яке зло.
Любити її за те, що було.
Любити кожне з її світань.
В мене лишається пару питань.
Що нас тримає тут взагалі.
Нас тут так мало на цій землі.
Нам так щедро світять зірки.
Це діти вертаються від ріки.
Діти вертають в свої доми.
Це ми тут лишаємось жити, це ми.
І повен дім голосів і гостей.
Дихає тихо країна дітей.
Знову горять, горять мости і зводяться стіни,
але тримають нам горішні основи
діти, які, які проросли в небо країни,
діти, що стали нам продовженням мови.
Та скільки ж всього треба пережити їм,
Щоб блукаючи по світу вони скрізь були своїми.
І якими бути треба, щоб навколо розуміли
Чому в вухах є шум, чому чорне вже не біле
І вогонь у серцях вогонь у очах вогонь
За вікном вогонь
Все чуже навколо свого
І скільки в небі журавлів шукає прихистку весною
Скільки душ восени вони забрали із собою в небуття
Що то є життя, в чому його кошт
Більше сльози не течуть просто очі залив дощ
Він може змиє бруд сухий, змиє попіл до кінця
Але не змиє слід історії з молодого лиця.
Знову горять, горять мости і зводяться стіни,
але тримають нам горішні основи
діти, які, які проросли в небо країни,
діти, що стали нам продовженням мови.
Знову горять, горять мости і зводяться стіни,
але тримають нам горішні основи
діти, які, які проросли в небо країни,
діти, що стали нам продовженням мови.
|
|
